НАРОДНИЙ МУЗЕЙ

Історія нашого села налічує понад вісім століть. Завжди тут жило багато людей, тому історичні відомості переходили з вуст в вуста, в кожній родині були свої реліквії. Але поки в селі не було свого музею, знайдене часто губилося, а почуте – забувалося.

У 1961 р., після того, як було знайдено знаменитий Піщанський скарб, при Піщанській середній школі був створений історичний гурток (керівники – вчителі історії Марія Степанівна Бардик і Варвара Дмитрівна Чмир). Члени гуртка вели розкопки в урочищі Підлипове, збирали матеріали з історії села.

У 1963 р. в школі відкрили Ленінську залу. В ній було зібране все, що стосувалося Леніна – картини, панно, скульптури, макети, підбірки газет, книги, альбоми та ін. До ради Ленінської зали ввійшло 15 осіб. Вони листувалися з провідними музеями СРСР. Екскурсії проводили підготовлені учні.

У 1967 р. на основі зібраних членами історичного гуртка матеріалів в школі було обладнано музейну кімнату. Через десять років цю ідею вирішили реалізувати в масштабах всього села.

У 1977 р. на загальних зборах колгоспників було вирішено створити в Піщані краєзнавчий музей. Під нього було виділено другий поверх будинку сільської ради. Створювали музей на громадських засадах за участі жителів сіл Піщане і Коврайські Хутори. Два роки збиралися старі речі, документи, фотографії, записувалися розповіді старожилів про минуле села. Експозиційний план музею робили спеціалісти з Києва. В музеї обладнали чотири кімнати: історії рідного краю, бойової, вічної та трудової слави.

В лютому 1979 р. музей було відкрито. Першим завідувачем музею став Іван Максимович Прокопенко, вчитель-пенсіонер. Через рік, в 1980 р., він, посилаючись на похилий вік, передав цю посаду Михайлу Петровичу Брусу. А сам продовжував очолювати раду музею, збирати експонати та багато листуватися з уродженцями нашого села, яких доля розкидала по світу. Крім того Іван Максимович встигав редагувати колгоспну малотиражну газету та бути сільським кореспондентом районних і обласних газет.

З 1980 по 2011 р. завідувачем музею с. Піщане працював Михайло Петрович Брус. На цій посаді він сповна проявив свій талант художника і фотографа. Чого варта сама лише екскурсія написана у віршах! Ним була проведена велика робота по формуванню списків та збору фотографій жителів села, які загинули на фронтах радянсько-німецької війни.

Більше тридцяти років працював Михайло Петрович над рукописом «Короткі історичні довідки про село Піщану (містечко Песочен) Золотоніського району Черкаської області». Нараховує рукопис аж 1598 сторінок! В ньому цікава розповідь ілюструється унікальними фото.

Завдяки сумлінній праці Михайла Петровича музей отримував грамоти, вимпели, неодноразово згадувався у пресі. Постановою Колегії Міністерства культури Української РСР від 10 березня 1982 р. йому було присвоєно почесне звання «народного».

З липня 2011 р. завідувачем музею працює Сергій Олександрович Чайка, член Національної спілки краєзнавців України, автор двох книг з історії села – «Пісочен на Супої» та «Піщанський хронограф: історико-публіцистичне есе». У 2013 та 2016 рр. друга книга висувалася на здобуття обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича.

Народний музей с. Піщане складається з чотирьох кімнат: історична, бойової, вічної і трудової слави. В історичній кімнаті зібрані пам’ятки різних історичних епох. Тут є експонати кам’яного і бронзового віків, скіфського і давньоруського часу, можна побачити знайдені на території села наконечники стріл, уламки холодної і вогнепальної козацької зброї, люльки. Багата збірка речей кінця ХІХ – початку ХХ ст.

У кімнаті бойової слави зібрано багато фронтових реліквій і фотографій місцевих учасників Другої світової війни, їх спогади. Фотографії загиблих жителів села зібрані в кімнаті вічної слави.

Про життя нашого села у післявоєнні роки розповідають експонати кімнати Трудової слави. Тут зібрані фото, документи, особисті речі та нагороди передовиків колгоспу. Чільне місце відведене оператору машинного доїння Марфі Денисівні Слюсар, яка в 1973 р. отримала найвищу урядову нагороду – звання Героя Соціалістичної праці.

Також за фотографіями можна прослідкувати, як поступово зростав добробут жителів села (вони стали краще одягатися, будувати просторі і світлі оселі), покращувалася соціальна інфраструктура села (будувалися будинок культури, зв’язку, школа, торговий центр, дитсадки, пам’ятники). Представлена тут і сучасність нашого села. Закінчується експозиція кімнати Трудової слави вітриною, яка присвячена визначним жителям села. Це Герой України Микола Семенович Васильченко, кандидат медичних наук Олексій Антонович Шандра та поетеси Надія Верменич і Олександра Рева.

На сьогодні народний музей є однією з візитівок Піщаного. Його фонди нараховують більш як 2,5 тис. експонатів, з них 1,5 тис. – основного фонду. Найбільш цінними експонатами музею є солдатський пістоль середини ХІХ ст., різьблена шафа для посуду з маєтку дворянина Костюковського (поч. ХХ ст.) та колекція нагород ветеранів Другої світової війни.

Для учнів місцевої школи в музеї проводяться предметні уроки-екскурсії. Діти мають можливість спробувати себе в ролі екскурсовода.

Наш музей – це не просто зібрання цікавих експонатів. Він служить своєрідним містком між минулим і майбутнім. Він вчить любити свій рідний край, поважати його людей, цінувати все, чого досягли жителі нашого села. Відвідайте наш музей!

Сергій Чайка